На конференції Lakokraska.UA, що відбулася в Ірпіні, офіційний представник компанії Gema - Олександр Дворцов висвітлив доповідь на тему «Індустрія порошкових покриттів в Україні. Огляд ринку».

Фахівець розповів про українські підприємства, які першими впровадили порошкове фарбування і першими почали використовувати порошкові фарби. Слід зауважити, що в доповіді було відмічено значне падіння якості сучасних порошкових фарб на вітчизняному ринку, незатребуваність професійного фарбувального обладнання, а також зауважено про недостатню кваліфікацію фахівців, в результаті чого споживачі втрачають можливість відчути всі переваги порошкових покриттів на найрізноманітніших поверхнях.

На початку своєї доповіді Олександр розповів про те, як вперше дізнався про існування порошкової фарби. «На початку 90-х років я займався виключно рідкими фарбами, - зазначив Олександр Дворцов, -  Але сталося так, що я почав співпрацювати з фахівцями, які обслуговували автопарк Верховної ради. Одного разу начальник виробництва викликав мене і спитав, чи можна покращити якість покриттів. Тож ми знайшли в Угорщині компанію, яка реалізовувала професійні камери для фарбування і обладнання для рідкого нанесення фарб. Саме в цій компанії я побачив дивну конструкцію, що виявилася установкою для порошкового фарбування. У ті часи  порошкове фарбування ще не набуло популярності, але виробники відчували перспективність даного методу. Тоді я детально вивчив все, що стосувалося порошкових покриттів і вже понад 20 років займаюся цим напрямком в сфері промислового фарбування».

Особливості розвитку технологій порошкового фарбування в Україні
Перша велика лінія порошкового фарбування існувала ще в часи Радянського Союзу на ВО ім. Корольова (теперішній «Меридіан». Вона являла собою ланцюг конвеєра, куб розміром 2х2х2 м та приблизно 30 трибостатичних пістолетів, які були розташовані під різними кутами. Аби запустити цю камеру необхідно було 300 кг фарби. «Пилюка стояла неймовірна, - згадує фахівець, - фарба наносилася погано.  Але якість тієї фарби була відмінною.  Щоправда вона була лише сірого кольору».

Технологічний прорив стався у 1993 році, коли було створено спільне американсько-українське підприємство «Отіс». «Зараз цієї компанії вже не існує, - розповідає Олександр Дворцов, - Але на той час лінія «Отіс» являла собою цікаву конструкцію.  Швидкість конвеєру була 1,5 м/хв.  Деталі, на які наносили покриття, були висотою до 2,5 м і фарбувалися вони вручну. Працівники сиділи на 2-х рівнях і кожен фарбував свою частину деталі.

Продовження цієї статті Ви можете знайти у журналі "Покраска Профессиональная" №3 (98) 2019 

Якщо Ви не знайомі з нашим виданням, замовити безкоштовний примірник можна за телефоном (032) 297-65-02 або e-mail: marketing@iapmm.lviv.ua