Жорсткі директиви Європейського Союзу стосовно емісії в атмосферу летучих органічних сполук примусили виробників лакованих меблів, а також постачальників лакофарбових матеріалів, шукати нові шляхи в опорядженні деревини. Пошук альтернативи для органорозчинних і нітроцелюлозних лаків почався ще в другій половині двадцятого століття. Тоді з’явилися перші водорозчинні лаки.

Але початок застосування цих матеріалів не можна вважати надто вдалим. Ці лаки характеризувалися низькою фізико-хімічною стійкістю. Додатково, покриття були дещо мутнуватими, з ефектом "апельсинової шкірки", довго висихали, а також недостатньо підкреслювали природню структуру деревини. Роки досліджень і вдосконалення рецептури зробили сьогодні водорозчинні лаки такими ж ефективними, як і органорозчинні лаки. Все вказує на те, що збільшення на ринку частки водорозчинних лакофарбових матеріалів це лише питання часу.

Що таке водорозчинні ЛФМ?
Водорозчинні лаки – це, переважно, водні дисперсії на основі акрилових і поліуретанових смол. Вода є їх головним або єдиним розчинником. Характерною відмінністю водорозчинних продуктів є їх велика густина. Через це виникають деякі відмінності у їх нанесенні, якщо порівнювати з органорозчинними матеріалами. Прозорі лаки мають молочний колір, так як вони являються дисперсією. Ці продукти переважно є однокомпонентними. Але на ринку також доступні водні двокомпонентні матеріали і
водні УФ-лаки.

Такий широкий асортимент дозволяє вибирати найбільш оптимальну технологію опорядження. Існує багато методів нанесення водорозчинних матеріалів, серед них зануренням, наливом, розпиленням, валиком, пензлем. Вибираючи двохкомпонентні водорозчинні продукти, ми отримуємо покриття з покращеними фізико-хімічними властивостями. Особливо збільшується стійкість до впливу хімічних речовин. Суміш лаку з затверджувачем має відносно коротку життєздатність і відбувається швидке гелеутворення. Тому варто обладнати фарбувальну лінію або камери насосами 2K для нанесення двохкомпонентних матеріалів. В такому фарбувальному обладнанні насос сам дозує кількість затверджувача. Його змішування з лаком відбувається тільки перед розпиленням. Таким чином досягається економія матеріалу, адже використовується тільки така кількість суміші, яка потрібна для нанесення. Додатково зменшується ризик, що затверджений лак залишиться в установці.

А. Гладих-Муха

Продовження цієї статті Ви можете знайти в журналі “Покраска Профессиональная” № 8(95)2018.
Замовити безкоштовний примірник можна за телефоном (032) 297-65-02 або e-mail: marketing@iapmm.lviv.ua